Глушець білодзьобий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глушець
Самець глухаря
Самець глухаря
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Куроподібні (Galliformes)
Родина: Фазанові (Phasianidae)
Підродина: Тетерукові (Tetraoninae)
Рід: Тетерук (Tetrao)
Вид: Глушець білодзьобий
Tetrao urogallus
Linnaeus, 1758
Поширення
Поширення
Поширення в Європі
Поширення в Європі
Посилання
Вікісховище: Category:Tetrao urogallus
Віківиди: Tetrao urogallus
ITIS: 553893
МСОП: 22679487
NCBI: 100830
Fossilworks: 369189

Глушець білодзьобий[1], або глуха́р, заст. ґотур (самиця — ґотка), готур[2] (Tetrao urogallus) — вид птахів роду тетеруків (Tetrao), один із найбільших птахів Українських Карпат.

Зовнішній вигляд та морфологія

[ред. | ред. код]

Маса тіла 2,5-6,5 кг, довжина тіла 60-87 см, розмах крил 87-125 см. Дорослий самець чорно-бурий, з зеленим металічним полиском на волі і білими рисками на грудях; над оком червона шкіряна «брова»; на підборідді «борода»; біля основи крила біла пляма; на хвості дрібні білі плями; дзьоб кремово-білий. Доросла самка бура, пера з білуватою облямівкою; воло рудувате; хвіст заокруглений, рудий, з темними смугами; дзьоб бурий. Молодий птах подібний до дорослої самки.[3]

Підвиди

[ред. | ред. код]

Всього підвидів є 16:

  • T. u. aquitanicus Ingram, 1915
  • T. u. cantabricus Castroviejo, 1967
  • T. u. grisescens
  • T. u. hiomanus
  • T. u. karelicus
  • T. u. kureikensis Buturlin, 1927
  • T. u. lonnbergi
  • T. u. lugens
  • T. u. major C. L. Brehm, 1831
  • T. u. obsoletus
  • T. u. pleskei
  • T. u. rudolfi Dombrowski, 1912
  • T. u. taczanowskii Stejneger, 1885
  • T. u. uralensis Menzbier, 1887
  • T. u. urogallus Linnaeus, 1758
  • T. u. volgensis Buturlin, 1907

Середовища існування

[ред. | ред. код]

Глухар — характерний мешканець тайги, поширений в Українських Карпатах, у зоні хвойних лісів до верхньої межі лісу. Взимку глухарі спускаються до висоти 800 метрів над рівнем моря. Влітку і восени, коли достигають ягоди, вони піднімаються до субальпійської зони. Тетерук споживає рослинну їжу: хвою, бруньки, молоді пагони і ягоди. Рідше, особливо молодняк, їсть також комах та інших безхребетних. Взимку птахи живляться виключно хвоєю ялиці та смереки.

Особливості біології

[ред. | ред. код]
Яйця в оологічній колекції

У середині квітня, коли в лісі ще лежить сніг, птахи збираються на місцях токування. На одному току може зібратися кілька десятків глухарів. Самці прилітають увечері й сідають на деревах навколо місця токування. Власне токування починається ще до світанку. Трохи пізніше з'являються самки. Вони сідають на землю і далі токують в снігу. При цьому у самців часто доходить до бійок. Пізніше самиця відкладає 7—9 яєць у вистелене сухою травою заглиблення в ґрунті. Через 22—25 днів вилуплюються пташенята. Вони розвиваються дуже швидко — через два тижні вже можуть злітати на дерево.

Чисельність та причини її змін

[ред. | ред. код]

Якщо в Україні живе приблизно 3000 особин цього птаха, то наприклад в Карпатському біосферному заповіднику — приблизно 300. Є різні причини того, чому кількість глухарів у регіоні сильно знизилась. Найважливіші із них — інтенсивне лісокористування, випасання великої рогатої худоби і туризм у місцях токування і насиджування, а також браконьєрство.

Охорона

[ред. | ред. код]

Включено до Червоної книги України (1994, 2009), до Бернської (Додаток ІІ) конвенції.

Галерея

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Ґо́тка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.

Література

[ред. | ред. код]
  • Кратюк О. Л., Химин М. В. Глушець (глухар) // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 440. — ISBN 978-966-7059-0-7.